щетинитися
ЩЕТИНИТИСЯ, иться, недок., рідко. Здійматися догори, ставати дибом, настовбурчуватися (про шерсть, волосся). Гестапівець відкопилює губи, вусики щетиняться і підпирають ніс: - А де ви навчилися нашої мови? (Хижняк, Тамара, 1959, 119); // перен. Стояти, стирчати, як щетина. Тепер не тільки в колгоспі «Дніпро», а й по всьому Черкаському району - з легкої руки Клименка - щетиниться, бронзовіє, бринить могутнім важким колоссям безоста (Літ. Укр., 12.VП 1966, 1).