шива
ШИВА, -и, ч., міф. Один з трьох верховних богів (поряд із Брахмою і Вішну) у брахманізмі та індуїзмі; Бог-руйнівник і водночас творець у трійці (трімурті) головних богів індуїстського пантеону; в образі були закладені дві контрастні характеристики – еротизм та аскетизм; це, з одного боку – бог аскетів, що прагнуть руйнування і повернення та поєднання з вічністю й абсолютом; Шива вважається грозою демонів, і в цьому проявляється його руйнівна сила; але, з іншого боку, – це бог життєвої сили і чоловічого начала; також значна частина культу Шиви – його зв'язок з музикою та танцями; його іконографічний образ Шива Натараджа, «цар танців», є одним з найпопулярніших.