сарацини
САРАЦИНИ, ів, мн. (одн. сарацин, а, ч.; сарацинка, и, ж. ), іст. Давня назва мусульманських народів (арабів, турків і т. ін.), прийнята у європейців. Гомін, брязкіт, люта чвара! Б'ються франки й сарацини (Л. Укр., IV, 1954, 140); // сарацин, збірн. Ці народи як супротивник на війні. * У порівн. О чеху! де твоя душа?? Дивись, що сили повалило - Мов сарацина воювать Або великого Аттілу! (Шевч., І, 1963, 266).
сарацин
САРАЦИН див. сарацини.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сарацин | сарацини |
Родовий | сарацина | сарацинів |
Давальний | сарацинові, сарацину | сарацинам |
Знахідний | сарацина | сарацинів |
Орудний | сарацином | сарацинами |
Місцевий | на/у сарацині, сарацинові | на/у сарацинах |
Кличний | сарацине | сарацини |