поти
ПОТИ, присл. 1. розм. До того часу, до тих пір; доти. Поки щастя плужить, поти приятель служить (Номис, 1864, № 2308); Поти пряла, поки й задрімала (Сл. Гр.); - Ой, хочу ласощів!.. і поти усе вередуватиму, аж поки купиш ласощів (Кв.-Осн., II, 1956, 474); - Це ти, моє золото, приманила долю до нашої хати! Поки я сам жив, поти бідував (Н.-Лев., І, 1956, 159); // рідко. До цього місця; досі. І повелів: бурхатимеш от поти, оттут межа твоїм сердитим хвилям (Сл. Гр.); - Мені набридла війна і солдатчина аж поти, - він, видно, показав рукою на горло (Гжицький, У світ.., 1960, 190).
2. заст. Поки. Поти дійшли до Вовчихи, місяць зовсім скрився, і хата Вовчихи стояла темна та сумна (Мирний, III, 1954, 44); // У той час як. Поти вона чистила чоботи, Мар'я мовчки прибиралася, підбирала свою розкуйдану косу, підсмикала пом'яту спідницю (Мирний, III, 1954, 152).
порости
ПОРОСТИ див. поростати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порту | птемо |
2 особа | потеш | птете |
3 особа | поте | птуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поріс | поросли |
Жіночий рід | поросла | |
Середній рід | поросло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потімо | |
2 особа | поти | потіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порісши |