повів
ПОВІВ, у, ч. 1. Порив вітру; подув. Лиш інколи, коли сильніший повів вітру відносив набік куряву, видко було оддалік дві каруци (Коцюб., І, 1955, 188); Приносив той повів до міста з глибини долини - пахощі лісу, лугу, поля, сіна (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 335); // Запах, пахощі, дух чого-небудь. Благословенна синь озер, І Псло, і повів рути-м'яти, Народу геній, що не вмер (Рильський, II, 1960, 192); // Свідчення, прикмета наближення, настання чого-небудь, ознака чогось. Повів зими; Колір, живописна свобода, повів справжнього таланту завжди були притаманні творам Т. Яблонської (Літ. Укр., 14. I 1966, 1).
2. перен. Те саме, що віяння 2. Повів великої Жовтневої бурі, що могутнім вихором пролетіла над просторами далекої Росії, цей нестримний повів долетів і сюди [до галичанських сіл] (Цюпа, Назустріч.., 1958, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повів | повіви |
Родовий | повіву | повівів |
Давальний | повівові, повіву | повівам |
Знахідний | повів | повіви |
Орудний | повівом | повівами |
Місцевий | на/у повіві | на/у повівах |
Кличний | повіве | повіви |
повести
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поведу | поведемо |
2 особа | поведеш | поведете |
3 особа | поведе | поведуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повів | повели |
Жіночий рід | повела | |
Середній рід | повело | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поведімо | |
2 особа | поведи | поведіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повівши |
повісти
ПОВІСТИ див. повідати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повім | повімо |
2 особа | повіси | повісте |
3 особа | повість | повідять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повів | повіли |
Жіночий рід | повіла | |
Середній рід | повіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ||
2 особа | ||
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повівши |