пиячити
ПИЯЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Брати участь у гулянці, обіді і т. ін., надмірно вживаючи спиртні напої. Незабаром і Кондра прийшов із попом. Посідали за стіл і почали пиячити. Мало не до ранку пили та їли (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 139); Якось у корчмі пиячили жандарми (Турч., Зорі.., 1950, 62).
2. Постійно і надмірно вживати спиртні напої, мати хворобливу пристрасть до них. В поліцію попав [Петро] якось загадково, мати його дуже лаяла за те. Він сердився, а спересердя почав пиячити (Збан., Єдина, 1959, 149); - Ви дійшли до того, що почали пиячити (Донч., V, 1957, 509).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пиячу | пиячимо |
2 особа | пиячиш | пиячите |
3 особа | пиячить | пиячать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пиячитиму | пиячитимемо |
2 особа | пиячитимеш | пиячитимете |
3 особа | пиячитиме | пиячитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пиячив | пиячили |
Жіночий рід | пиячила | |
Середній рід | пиячило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пиячмо | |
2 особа | пияч | пиячте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пиячачи | |
Минулий час | пиячивши |