похорон
ПОХОРОН, у, ч. (рідше мн. похорони, ів). Обряд проводів і поховання тіла померлого. Попи з нас шкіру деруть, За похорон гроші беруть (Укр.. думи.., 1955, 263); Вона була на похороні й бачила, як старшого брата опустили вкупі з її Михайлом у глибоку яму (Вовчок, І, 1955, 326); Жінки і сестри рекрутів завили,.. дряпаючи собі обличчя і посипаючи голову порохом і попелом, як на похороні (Тулуб, Людолови, І, 1957, 450); Одправивши по панотцеві похорони, поплакавши да пожурившись, Петро недовго загаявсь у Паволочі (П. Куліш, Вибр., 1969, 193); Синичка в нашому селі - незамінима людина. У церкві - дзвонар, на похоронах - гробар (Томч., Готель.., 1960, 78).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | похорон | похорони |
Родовий | похорону | похоронів |
Давальний | похоронові, похорону | похоронам |
Знахідний | похорон | похорони |
Орудний | похороном | похоронами |
Місцевий | на/у похороні | на/у похоронах |
Кличний | похороне | похорони |
похоронити
ПОХОРОНИТИ, роню, рониш, док., перех. Те саме, що поховати 1. Серце холоне, Як подумаю, що може Мене похоронять На чужині, - і ці думи Зо мною сховають!.. (Шевч., II, 1963, 237); Похоронили Олексія, Поклали квіти на могилу... (Тарн., З дал. дороги, 1961, 462); Ти вмер, Густаве... Похоронив тебе забій у грізнім гуркоті обвалу... (Сос., II, 1958, 356); Чимало я похоронив надій! (Фр., XI, 1952, 241); * Образно. - Прямо скажу: женившись на простій дівчині, ти зразу ж похоронив би себе для громадського життя (Головко, II, 1957, 559).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похороню | похоронимо |
2 особа | похорониш | похороните |
3 особа | похоронить | похоронять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | похоронив | похоронили |
Жіночий рід | похоронила | |
Середній рід | похоронило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похоронімо | |
2 особа | похорони | похороніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | похоронивши |