неспокій
НЕСПОКІЙ, кою, ч. Почуття занепокоєння, тривоги; відсутність спокою. Він вернувсь у хату і сів за стіл. Далі схопивсь і почав сновигати по хаті. Неспокій усе більший та більший обіймав його (Гр., І, 1963, 415); Екзамен з російської мови прийшов тримати [Улас] з якимось душевним неспокоєм (Тют., Вир, 1964, 55); Так у неспокої, в тривозі й сіла [мати] коло вікна за прядку (Гончар, II, 1959, 154).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | неспокій | неспокої |
Родовий | неспокою | неспокоїв |
Давальний | неспокоєві, неспокою | неспокоям |
Знахідний | неспокій | неспокої |
Орудний | неспокоєм | неспокоями |
Місцевий | на/у неспокої | на/у неспокоях |
Кличний | неспокою | неспокої |