кропити
КРОПИТИ, кроплю, кропиш; мн. кроплять; недок. 1. перех. і без додатка. Обливати дрібними краплями, бризками; оббризкувати. Ухопив [дід] казанок з водою і, вирвавши жмут трави, почав кропити [бджіл] (Мирний, І, 1954, 192); Бризки від хвиль.. рясно кропили палубу (Донч., III, 1956, 215); // Оббризкувати свяченою водою (під час деяких християнських обрядів тощо). Романиха голосила над коровою. Кропила.. свяченою водою (Стеф., І, 1949, 50); Витягають [ченці] .. воду. Почали нею кропити прочан (Тулуб, Людолови, І, 1957, 79); // перен., розм. Бити; стріляти. - Це ти тут свекор над усіма! - почала вона віником кропити Макара (Вас., І, 1959, 166); [Богун:] Вже починають [вороги] кропити нас.. Треба б і нам з гармат почати (Корн., І, 1955, 248); // перен., жарт. Дошкульно лаяти, шпетити. Вона йому вичитувала, .. вона кропила його (Коцюб., II, 1955, 11).
2. тільки 3 ос., неперех., рідко. Падати дрібними краплями (про дощ); накрапати. Кропив дрібний січений дощик (Кач., II, 1958, 290).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кроплю | кропимо |
2 особа | кропиш | кропите |
3 особа | кропить | кроплять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кропитиму | кропитимемо |
2 особа | кропитимеш | кропитимете |
3 особа | кропитиме | кропитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кропив | кропили |
Жіночий рід | кропила | |
Середній рід | кропило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кропімо | |
2 особа | кропи | кропіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кроплячи | |
Минулий час | кропивши |