кекенмединги
КЕКЕНМЕДИНГИ, -ів, мн. Скупчення раковин і кісток з вугільними прошарками і з предметами начиння, кам'яними знаряддями та іншими знахідками часів неоліту; поширені на морських узбережжях і представляють собою залишки стоянок первісних рибалок-мисливців.