закінчення
ЗАКІНЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. закінчити. Колосок вирішив ждати закінчення бою, щоб знайти того героя, хто вчинив цей подвиг (Кучер, Чорноморці, 1956, 374); Олімпіада відбулася після закінчення занять у школах (Сміл., Сашко, 1954, 270).
2. Кінцева частина, кінець чого-небудь. Робота була майже написана, лишилось тільки придумати закінчення (Донч., V, 1957, 546); Кліматолікування в сосновому лісі здатне заспокоїти підвищену дразливість нервових закінчень в органах дихання (Наука.., 9, 1956, 19).
3. грам. Змінна частина слова, що додається до його основи і служить для виявлення його граматичних значень в сполученнях з іншими словами в реченні.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | закінчення | закінчення |
Родовий | закінчення | закінчень |
Давальний | закінченню | закінченням |
Знахідний | закінчення | закінчення |
Орудний | закінченням | закінченнями |
Місцевий | на/у закінченні | на/у закінченнях |
Кличний | закінчення | закінчення |