закомара
ЗАКОМАРА, -и, ж. Архітектурний елемент; напівкругле чи кілеподібне завершення зовнішньої стіни будівлі, що закриває собою внутрішнє склепіння й повторює криву його обрису; закомари були поширені в кам'яних будівлях, переважно культового призначення (церквах і соборах) Київської Русі; так, закомари можна бачити на храмах Києва і Чернігова ХІ-XIV ст.; пізніше закомари стають традиційною деталлю російського архітектурного стилю, як церковного, так і світського.