жаднюга
ЖАДНЮГА, и, ч. і ж., зневажл. Жадібна, корислива, скупа людина. Треба... не стати рабом землі, отим жаднюгою, що в грунт без толку зажене і своє життя і життя дітей своїх (Стельмах. Кров людська.., 1, 1957, 182); - Громадянко, яка ви жаднюга! Ви ні з ким не поділилися оцим яблуком. Ви тихенько хрумаєте його в куточку, щоб ніхто не бачив і не просив (Донч., IV, 1957, 132); // Жадібна до їжі тварина. Лежить [Лев], одкинув хвіст і смерті дожидає.. Жаднюга-Вовк рвоне його зубами; Бугай товче рогами (Гл., Вибр., 1957, 137); - Вони [коти] такі жаднюги, що й чорта б з'їли (Збан., Мор. чайка, 1959, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жаднюга | жаднюги |
Родовий | жаднюги | жаднюг |
Давальний | жаднюзі | жаднюгам |
Знахідний | жаднюгу | жаднюг |
Орудний | жаднюгою | жаднюгами |
Місцевий | на/у жаднюзі | на/у жаднюгах |
Кличний | жаднюго | жаднюги |