гул
ГУЛ, у, ч. Віддалений або тривалий шум, що часто утворюється внаслідок злиття багатьох одноманітних або різнорідних звуків. Мелашка заспівала пісні. Пішов гул по лісі і розлився по долині срібною луною (Н.-Лев., II, 1956, 309); В залі прокотився тихий гул задоволення (Кучер, Трудна любов, 1960, 458); Кулеметна стрілянина зливається в суцільний гул (Багмут, Записки.., 1961, 120).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гул | гули |
Родовий | гулу | гулів |
Давальний | гулові, гулу | гулам |
Знахідний | гул | гули |
Орудний | гулом | гулами |
Місцевий | на/у гулі | на/у гулах |
Кличний | гуле | гули |
густи
ГУСТИ див. гудіти.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуду | гудемо |
2 особа | гудеш | гудете |
3 особа | гуде | гудуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | густиму | густимемо |
2 особа | густимеш | густимете |
3 особа | густиме | густимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гув | гули |
Жіночий рід | гула | |
Середній рід | гуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гудімо | |
2 особа | гуди | гудіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гудучи | |
Минулий час | гувши |