гордовитий
ГОРДОВИТИЙ, а, е. 1. Те саме, що гордий 1. Найчастіше припливав молодий козак Семен, уродливий парубок, хисткий, як очеретина, сміливий, як сокіл, - і щиро покохала його наша гордовита Катря (Вовчок, І, 1955, 90); - Що ж, Гордію, спасибі за ласку, - відповіла йому стримано.., але в мене до іншого серце лежить.. І рушила від нього, ставна і гордовита (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 36); Зірочка [дівчина] відступилася від мене, прибрала гордовиту позу, навіть руки схрестила на грудях (Чаб., Катюша, 1960, 46).
2. Сповнений гордості (у 2 знач.); піднесений. Він плекав гордовиту мрію погойдати на руках ще й правнука перед тим, як закінчити свій життєвий шлях (Ю. Янов., І, 1958, 464).
3. Який зневажливо, звисока ставиться до інших; пихатий. - Кого ж ти вподобав? Чи не Мотрю, бува, Шрамченкову?.. То - багачка, та гордовита, сину (Мирний, II, 1954, 244); // Який виражає пихатість. Щось боягузне і разом чванливе визирає з цих гордовитих, випещених пик (Вас., Незібр. тв., 1941, 216).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гордовитий | гордовита | гордовите | гордовиті |
Родовий | гордовитого | гордовитої | гордовитого | гордовитих |
Давальний | гордовитому | гордовитій | гордовитому | гордовитим |
Знахідний | гордовитий, гордовитого | гордовиту | гордовите | гордовиті, гордовитих |
Орудний | гордовитим | гордовитою | гордовитим | гордовитими |
Місцевий | на/у гордовитому, гордовитім | на/у гордовитій | на/у гордовитому, гордовитім | на/у гордовитих |