галич
ГАЛИЧ, і, ж. Збірн. до галка 1. Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить, Не галич чорна поле вкрила, Не буйний вітер се шумить (Котл., І, 1952, 194); Тривожно каркаючи, знялася в повітря галич (Шиян, Гроза.., 1956, 29); * У порівн. А хлоп'яки, мов галич, укрили подорожні дерева (Панч, III, 1956, 542).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | галич | галичі |
Родовий | галичі | галичей |
Давальний | галичі | галичам |
Знахідний | галич | галичей |
Орудний | галиччю | галичами |
Місцевий | на/у галичі | на/у галичах |
Кличний | галиче | галичі |
галичий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | галичий | галича | галиче | галичі |
Родовий | галичого | галичої | галичого | галичих |
Давальний | галичому | галичій | галичому | галичим |
Знахідний | галичий, галичого | галичу | галиче | галичі, галичих |
Орудний | галичим | галичою | галичим | галичими |
Місцевий | на/у галичому, галичім | на/у галичій | на/у галичому, галичім | на/у галичих |