вправа
ВПРАВА, и, ж. 1. Розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою. Вивчила недавно.. граматику [італійську] і тепер для вправи читаю книжки (Л. Укр., V, 1956, 33); Щоденна вправа на добрім інструменті здавалася їй перспективою на недалекий побут [перебування] в консерваторії (Коб., III, 1956, 327); // Спроба опанувати якусь справу, набути певного вміння. Тепер не пригадую, щоб у семінарії я оддавався своїм літературним вправам (Вас., IV, 1960, 16); Поштар теж побачив у вікно дідові вправи на велосипеді (Донч., VI, 1957, 55).
2. Спеціальне завдання, що виконується для набуття певних навичок або закріплення наявних знань. Він сідав до фортеп'яна і починав грати зразу обов'язкові вправи (Фр., VII, 1951, 249); Михайло.. дивився на Ляського, що в цей час показував різні гімнастичні вправи (Досв., Вибр., 1959, 115); Патер Алоїзій легко надав знайомству вигляд шкільних вправ із латині (Тулуб, Людолови, I, 1957, 148).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вправа | вправи |
Родовий | вправи | вправ |
Давальний | вправі | вправам |
Знахідний | вправу | вправи |
Орудний | вправою | вправами |
Місцевий | на/у вправі | на/у вправах |
Кличний | вправо | вправи |
вправити
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вправлю | вправимо |
2 особа | вправиш | вправите |
3 особа | вправить | вправлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вправив | вправили |
Жіночий рід | вправила | |
Середній рід | вправило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вправмо | |
2 особа | вправ | вправте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вправивши |