бодзу
БОДЗУ, невідм., ч., яп. Чернець. // У 8 – 9-му ст. в Японії настоятелі буддистських общин мали титул бодзу – голова храму; у класичній японській літературі 10 – 12-го ст. цим словом позначали монаха-високопосадовця, протиставляючи його незнатним і простим ченцям; з 13-го ст. термін “бодзу” став вживатися по відношенню до всіх буддистських монахів, окрім настоятелів храмів і монастирів; його використовували як синонім звертання "пан" або "господар" до духовної особи; починаючи з 16-го ст. бодзу в Японії називали будь-кого, хто мав поголену, як у буддистського ченця, голову; поступово термін став позначати лисого чоловіка; оскільки у традиційній Японії був звичай голити голови малим хлопцям, їх теж називали "бодзу"; у сучасній Японії слово “бодзу” має дещо зневажливий характер, яким позначають малих хлопців, незалежно від їхньої зачіски, несумлінних монахів чи лисих людей; e випадку з останніми вживання цього слова може бути грубою образою на їхню адресу. // перен. Бритоголовий.