ібада
ІБАДА, -и, ж. В ісламі: богослужіння, дотримання обрядів; становить одну з п'яти частин мусульманського права (фікха), зафіксованого в шаріаті, і містить у собі: обмивання ("очищення"), щоденну п'ятикратну молитву, податок на майно, що стягується на користь бідних, піст, паломництво (хадж) і ревність у вірі (джихад); теоретично у сунітів і шиїтів приписання ібади однакові, однак на практиці є розходження.