ігумен
ІГУМЕН, а, ч. У православній церкві - управитель чоловічого монастиря. Він вів розмову тоном смиренного, покірливого й тихого послушника, що розмовляє з своїм ігуменом (Н.-Лев., III, 1956, 369); Старій чомусь дуже хотілось глянути на келію, де живе ігумен монастиря (Донч., III, 1956, 146).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ігумен | ігумени |
Родовий | ігумена | ігуменів |
Давальний | ігуменові, ігумену | ігуменам |
Знахідний | ігумена | ігуменів |
Орудний | ігуменом | ігуменами |
Місцевий | на/у ігумені, ігуменові | на/у ігуменах |
Кличний | ігумене | ігумени |
ігуменя
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ігуменя | ігумені |
Родовий | ігумені | ігумень |
Давальний | ігумені | ігуменям |
Знахідний | ігуменю | ігумень |
Орудний | ігуменею | ігуменями |
Місцевий | на/у ігумені | на/у ігуменях |
Кличний | ігумене | ігумені |