щупачок
ЩУПАЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до щупак. А чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких... (Гл., Вибр., 1951, 43); Радість невимовна, коли почуєш ти зо дна міцний ривок: То окунь почепивсь чи й славний щупачок (Рильський, Поеми, 1957, 256); *У порівн. Нагинаючи голову, чоловік вузьким, як щупачок, човником лагодить рибальську снасть (Стельмах, II, 1962, 236).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | щупачок | щупачки |
Родовий | щупачка | щупачків |
Давальний | щупачкові, щупачку | щупачкам |
Знахідний | щупачок, щупачка | щупачки, щупачків |
Орудний | щупачком | щупачками |
Місцевий | на/у щупачку | на/у щупачках |
Кличний | щупачку | щупачки |