ХВАЛЬКУВАТО. Присл. до хвалькуватий. - А ти знаєш, Ільку, - хвалькувато шепче Юрко,- ти знаєш, що я там був одного разу (Козл., Ю. Крук, 1957, 65); Закінчивши довбати коритце для шпали, чорноока легко відкинула кайло і, підійшовши до Наді, хвалькувато сказала: - Бачила? (Ткач, Плем'я.., 1961, 39).