уректи
УРЕКТИ1 (ВРЕКТИ), уречу, уречеш; мин. ч. урік, урекла, ло; док., перех., заст. За марновірними уявленнями, особливим магічним поглядом накликати нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди кому-, чому-небудь; зурочити. Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало (Сл. Гр.); Він [Іван] сам дивувався тій зміні. Що сталося з ним? ..Чи йому пороблено що, чи хто урік? (Коцюб., II, 1955, 342).
УРЕКТИ2 див. урікати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уречу | уречемо |
2 особа | уречеш | уречете |
3 особа | урече | уречуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | урік | урекли |
Жіночий рід | урекла | |
Середній рід | урекло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уречімо | |
2 особа | уречи | уречіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | урікши |