укручувати
УКРУЧУВАТИ1 (ВКРУЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УКРУТИТИ (ВКРУТИТИ), учу, утиш, док., перех . 1. Міцно обмотувати чимсь, умотувати в щось. - Та й малий же ти з біса. Ану, давай я тебе поміряю. Та як укрутить [кравець] у хвіст руку - і давай міряти [Вовка] аршином! (Україна.., І, 1960, 118); // Закручуючи, прив'язувати. Прив'язав його плечима до того стовпа. Добре вкрутив його (Сл. Гр.).
2. Прикручуючи, зменшувати світло, звук і т. ін. (у лампі, приймачі тощо). Лежала [Явдошка] на лежанці й чекала. Хоч знала, що ждати доведеться довго, лампи не погасила, а лише вкрутила гніт (Підс., Віч-на-віч, 1962, 85); Петро Сидорович на моє запитання довго мовчав. А тоді переміряв неквапливими кроками кімнату, трохи вкрутив динамік і мовив: - Це цікавий чоловік (Мушк., Серце.., 1962, 210).
@ Вкрутити роги див. ріг; Укрутити в'язи - те саме, що Скрутити в'язи (див. в'язи). Що вам сказати доброго? - Про себе одно тілько: ніколи та й ніколи, бодай тому ніколи укрутив в'язи який-небудь добрий випадок! (Мирний, V, 1955, 402); Дєдя [батько] казали, що укрутили би жайворонкам в'язи затото [те], що дитині ворожать жайворонячу долю, а мати до дитини лебеділи (Черемш., Тв., 1960, 291); Укрутити хвоста див. хвіст.
УКРУЧУВАТИ2 див. вкручувати1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | укручую | укручуємо |
2 особа | укручуєш | укручуєте |
3 особа | укручує | укручують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | укручуватиму | укручуватимемо |
2 особа | укручуватимеш | укручуватимете |
3 особа | укручуватиме | укручуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | укручував | укручували |
Жіночий рід | укручувала | |
Середній рід | укручувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | укручуймо | |
2 особа | укручуй | укручуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | укручуючи | |
Минулий час | укручувавши |