удій
УДІЙ, удою, ч. Кількість молока, надоєного за один раз або за певний відрізок часу. Вона подала докладні відомості про її [корови] годівлю, норови, кількість удою та якість молока (Коцюб., І, 1955, 263); Стоїть [тітка] біля мене, поки не здою. Вслід за мною йшла до мірниці, разом з обліковцем перевіряла удій (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 91).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | удій | удої |
Родовий | удою | удоїв |
Давальний | удоєві, удою | удоям |
Знахідний | удій | удої |
Орудний | удоєм | удоями |
Місцевий | на/у удої | на/у удоях |
Кличний | удою | удої |
удоїти
УДОЇТИ див. удоювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | удою | удоїмо |
2 особа | удоїш | удоїте |
3 особа | удоїть | удоять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | удоїв | удоїли |
Жіночий рід | удоїла | |
Середній рід | удоїло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | удіймо | |
2 особа | удій | удійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | удоївши |