теревенити
ТЕРЕВЕНИТИ, ню, ниш, недок., перех. і неперех., розм., зневажл. Говорити дурниці, нісенітниці. - Огонь спадає з неба, і самі свічі запалюються, - теревенив далі Копронідос (Н.-Лев., III, 1956, 375); В Христини глухо забилося серце. - Годі, кажу, теревенити! - сердито проказала вона і, ображена, вийшла з кола дівчат (Збан., Переджнив'я, 1955, 87); // Говорити що-небудь незначне, несерйозне, пусте. Кованько торкнув Радюка й сказав йому: «А ходім і ми в ту гостинну [вітальню] та послухаємо, за що то теревенять оті сиві голови та духовні персони!» (Н.-Лев., І, 1956, 563); Він вічно теревенив, розповідаючи веселі «віци» - анекдоти, співав коломийки (Тют., Вир, 1964, 352); - Ви працюватимете зі мною, в цій лабораторії, теревенити з працівниками в інших лабораторіях у вас не буде часу (Рибак, Час.., 1960, 467).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | теревеню | теревенимо |
2 особа | теревениш | теревените |
3 особа | теревенить | теревенять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | теревенитиму | теревенитимемо |
2 особа | теревенитимеш | теревенитимете |
3 особа | теревенитиме | теревенитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | теревенив | теревенили |
Жіночий рід | теревенила | |
Середній рід | теревенило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | теревеньмо | |
2 особа | теревень | теревеньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | теревенячи | |
Минулий час | теревенивши |