телефоніст
ТЕЛЕФОНІСТ, а, ч . 1. Працівник телефонної станції; особа, що обслуговує телефонний апарат (апарати). Сосюра Яків! Ти в ті дні зробив мене телефоністом в дванадцять років. Треба їсти, а значить - і робить мені (Сос., II, 1958, 364).
2. Військовий зв'язківець, що встановлює телефонний зв'язок і лагодить телефонну лінію. Поки встановили гармати, телефоністи провели лінію до спостережного пункту на передовій (Головко, І, 1957, 286); // Зв'язківець, що сидить біля апарата й здійснює зв'язок між окремими пунктами, військовими підрозділами тощо. Телефоніст у землянці припав до трубки, затуливши друге вухо, щоб чути, що передає Брянський з НП (Гончар, III, 1959, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | телефоніст | телефоністи |
Родовий | телефоніста | телефоністів |
Давальний | телефоністові, телефоністу | телефоністам |
Знахідний | телефоніста | телефоністів |
Орудний | телефоністом | телефоністами |
Місцевий | на/у телефоністі, телефоністові | на/у телефоністах |
Кличний | телефоністе | телефоністи |