сухотниця
СУХОТНИЦЯ, СУХІТНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до сухотник, сухітник. У своїй прозорій жовтизні вони [клени] нагадували рум'янець сухотниці (Коцюб., II, 1955, 248); * Образно. Журить осінь-сухітниця сонечко, бо нема в ній весняних надій (Л. Укр., І, 1951, 226): * У порівн. - Чи ти, часом, не хворієш? - запитала згодом Ганна, пильно дивлячись на подругу. - Розшарілася, пашиш, як сухотниця... (Гончар, Таврія, 1952, 356).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сухотниця | сухотниці |
Родовий | сухотниці | сухотниць |
Давальний | сухотниці | сухотницям |
Знахідний | сухотницю | сухотниць |
Орудний | сухотницею | сухотницями |
Місцевий | на/у сухотниці | на/у сухотницях |
Кличний | сухотнице | сухотниці |