СМІХ, у, ч. 1. Переривчасті, характерні звуки, які утворюються короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового збудження і т. ін. - Твій голос, твій сміх я слухав би цілий вік, та й то, здається, не наслухався б,- сказав Роман (Н.-Лев., VI, 1966, 316); Дівчата наближалися, і все ясніше та голосніше чулися їхні голоси та сміх (Тют., Вир, 1964, 12); Лунає з вулиці дитячий сміх (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 141); *Образно. Яке сьогодні блакитне небо, яке високе і чисте! А золотий сміх сонця! (Коцюб., II, 1955, 185); *У порівн. На мулах нешвидких Вона верталась із ясного саду, Ясна, як сад, і радісна, як сміх (Рильський, І, 1960, 184); // тільки мн. Веселі розмови, розваги і т. ін. Еней по щастю без поміхи Вдавався в карти, ігри, сміхи, А о Юноні і забув (Котл., І, 1952, 175); На панщині не робила, як другі, а більше бавилась - заводила сміхи та реготи (Мирний, IV, 1955, 33); // перев. мн. Насмішки, глузування. Буде тобі, титарівно! Заплачеш, небого, За ті сміхи!.. (Шевч., II, 1963, 99).

Без сміху - не сміючись, серйозно. З ним був такий випадок, якого без сміху він не може тепер згадати (Коцюб., II, 1955, 427); На нього [обер-майстра] без сміху не можна дивитись: на ногах якісь ботфорти петровських часів, на голові величезний крислатий капелюх (Гончар, Маша.., 1959, 27); Гомеричний сміх див. гомеричний; Заради (задля, для) сміху - заради жарту, щоб посміятися. Фотографія Тимка. Ходив із хлопцями на ярмарок у Зіньків та й «знявся» заради сміху (Тют., Вир, 1964, 455); О. Хведор був веселий, реготун.. Його повні червоні уста, здається, були зроду складені задля сміху (Н.-Лев., І, 1956, 116); Стигне розчин, стає, мов дуб, поки доставляють його.. Хоч бери та вогнище розводь на висоті і розігрівай розчин. Але ж то хіба для сміху (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 347); З сміхом - сміючись. І хоча й би ти в душі Злюка.. сердитий, Та на личенько моє З сміхом, весело зирни ти (Крим., Вибр., 1965, 100); З сміхом обганяють його веселі юрби молоді, попадаються назустріч закохані пари (Головко, І, 1957, 485).

@ Брати на сміх див. брати; Заводити сміхи та реготи див. регіт; Заливатися (залитися) від (од) сміху; Заливатися (залитися) сміхом - нестримно сміятися. Обидві удовиці реготались, аж заливались од сміху. Насміявшись вволю, Христина попрощалась з хазяйкою й вийшла (Н.-Лев., VI, 1966, 33); Тимко, забившись під копу, заливається від сміху, дивлячись, як Марко осатаніло вистрибує на одній нозі (Тют., Вир, 1964, 274); - Я ось, дядьку... осьдечки! - заливаючись сміхом, обізвавсь Карпо, опинившись зразу на другім боці (Мирний, І, 1954, 273); Не стримався й Прудивус, залився сміхом,., а від того сміху.. глядачам ставало там іще смішніше (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 214); Залягатися (залягтися) від (од) сміху; Залягатися (залягтися) сміхом див. залягатися; Захлинатися (захлинутися) сміхом (від сміху) див. захлинатися; Заходитися (зайтися) сміхом див. заходитися¹; Качатися від (зі) сміху див. качатися; Кидає (кидало, кинуло) в сміх див. кидати; Кишки рвати (порвати і т. ін. ) зі (зо, від) сміху див. кишка; Курці на сміх див. курка; Курям на сміх див. кури; Лопнути від сміху - дуже сміятися; Лускати зі (зо) сміху див. лускати; Людям на сміх див. люди; Лягати від (од, зо) сміху див. лягати; [Мало не] падати зі сміху див. падати; Наробити собі сміху; Подати себе на сміх - виставити себе у смішному вигляді. - Той [грішник] дума, що вже він меделян, та й силкується гавкати і щоб то і товсто, і страшно, так тільки сміху собі наробить (Кв.-Осн., II, 1956, 248); Прохор Осауленко був козак не з величних; щира душа, себе на сміх не подасть (П. Куліш, Вибр., 1969, 264); На сміх: а) заради жарту. - Поміняйте зі мною свою одежу. А дід мав подерту одежу, каже: - Хлопче, говориш зі мною на сміх.. - Не на сміх я з вами говорю,.. справді хочу мінятися (Казки Буковини.., 1968, 175); Вербівці на сміх назвали село Вербівочкою, хоч у йому [ньому] не було вербової й гілки (Н.-Лев., II, 1956, 240); б) для насмішки, для посміху. Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили, Як ту матір, що вам на сміх Сина породила (Шевч., І, 1963, 23); - Тоді на тобі один рядок, бо ти два не годна гнати...- і дав [Андрій] Химі один рядок, на сміх усім заробітчанам, мов неповнолітній (Кач., II, 1958, 9); Не до сміху (сміхів) кому - у когось немає бажання, причин і т. ін. веселитися, сміятися. Забродчики жартували, сміялись, а Миколі було не до сміху, не до жартів (Н.-Лев., II, 1956, 231); Хлопці щиро сміються, тільки Віталикові, здається, не до сміху (Гончар, Тронка, 1963, 159); - Ти й зараз прийшов посміятися з старого батька. А я вже вбився в літа, мені не до сміхів (Загреб., Спека, 1961, 333); Піднімати (підіймати, здіймати, знімати і т. ін. ) на сміх кого, що - те саме, що Брати на сміх (див. брати). Гомоніли стиха чоловіки; і було знать по їх очах, що вони піднімали на сміх це жіноче свято (Н.-Лев., VI, 1966, 370); Ніколи не підіймай на сміх бідного чоловіка (Фр., IV, 1950, 66); Краще б оця маленька дівчина потягла його за чуба або ще якось зневажила, ніж отак здіймати на сміх... (Ю. Янов., II, 1954, 133); - До якого заводу? - питаєте. І тут вас знімають на сміх. Невже ви не знаєте, що в Косопіллі є цукровий завод?! (Зар., На.. світі, 1967, 13); Побирати на сміх див. побирати; Подавитися сміхом див. подавитися; Помирати (померти) зо сміху див. помирати; Сміх бере див. брати; Сміх напав на кого - комусь захотілося сміятися. Напав на мене якийсь сміх (Н.-Лев., III, 1956, 273); Сміхи справляти див. справляти; Сміх розбирав кого - те саме, що Сміх бере (див. брати). Макар Іванович бігає по хаті.., а Хо не може далі витримати.. Його розбира такий сміх, що аж кольки під грудьми спирають (Коцюб., І, 1955, 168); Ти чого вибілюєш зуби? - здивувався батько. - Бо є що вибілювати,- ще більше розбирає мене сміх (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 19); Сміху з себе наробити - виставити себе у смішному вигляді. Не поженихався ні трохи, а сміху з себе наробив (Кв.-Осн., II, 1956, 315); Сміх узяв див. узяти; Спиняти (спинити, зупинити) сміх див. спиняти, зупиняти; [Так і (мало не)] покотитися [покотом] зі сміху (від сміху) див. покотитися¹; Трохи не упасти зі (зо) сміху - сміятися до нестями, до знемоги, реготати, згинаючись до землі. - Та се,- бий тебе сила божа! - Бородаїв син,- скрикнув один з москалів і трохи не упав зо сміху (Мирний, І, 1954, 259); Узяти на сміх див. узяти; У сміх хто - хто-небудь почав сміятися. Ми знов у сміх: - То се такі пісні ..?- Вони питають: «А які?» (Л. Укр., І, 1951, 406); Хоч би (хоча б, хоть би, коли б) на сміх; І (й) на сміх - уживається при вказівці на найменшу міру у здійсненні, виявленні і т. ін. якоїсь дії. Хоч би на сміх де могила О давнім давні говорила (Шевч., II, 1963, 65); Чи ви живі, чи повмирали; чи я діждусь коли, чи ні, Щоб клаптик часом переслали Паперу братнього мені? Прохав, молив.. Що більше вдію? Хоча б хто на сміх написав... (Граб., І, 1959, 340); Коли б тобі на сміх було де видно свічку. Або в селі де на опічку Маячив каганець (Г.-Арт., Байки.., 1958, 49); Нема й на сміх (Укр.. присл.., 1963, 16); Як на сміх - ніби навмисне. Як на сміх, плуг нахильцем вискочив з борозни і на горе Андрієві опинився зверху, на ріллі (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 16); І у землянках, як на сміх, Голодний плач дітей блідих Нас зустрічав докором вічним... (Сос., І, 1957, 465).

2. у знач. присудк. сл. Про те, що здатне розсмішити, викликати подив. Чужа біда Панькові - сміх; Своя ж і стид, і срам, і гріх (Бор., Тв., 1957, 156); Який же там король став Жабам у пригоді? Такий король, що сміх та й годі (Гл., Вибр., 1951, 122); В Москві великій без адреси Когось шукати - просто сміх (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 57).

@ [І] сміх і горе (і гріх, і плач, і сльози) - про те, що одночасно і смішне і сумне. - Сестра каже, що Муся теж взялась крутити ночами блюдечка, викликаючи духів і просячи в них поради.. - І сміх і горе,- після паузи промовила Ляля (Гончар, IV, 1960, 74); І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать, натоптану злобою і болем (Стельмах, II, 1962, 89); Тіль[ки] де-де православні По углах стогнали Та, стогнучи, за батюшку господа благали. Сміх і сльози! (Шевч., І, 1963, 245); [І] сміх і лихо див. лихо¹.

3. Виставляння кого-, чого-небудь у смішному вигляді; висміювання. Сміх - ось що було, за визначенням самого Гоголя, благородною особою в його «Ревізорі». Цей сміх потряс царську Росію (Рильський, III, 1955, 217).

Стати сміхом - стати предметом насмішок. Хто кого переможе... Або вони [сусіди] мене, або я їх! Як вони мене, то я сміхом стану в селі..! (Март., Тв., 1954, 206).

СМІХА, невідм., ч., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати подив. - Чи не сміха? Як йому закляли ріпники, так усе доразу з ним сталося! (Фр., IV, 1950, 21); - А хіба коня погано буде купити? ..І стодолу поставити.. Не гіршу від Косованової? Ну та й заздрощів буде, сміха! (Мур., Бук. повість, 1959, 49).