руйнування
РУЙНУВАННЯ, я, с. Дія за знач. руйнувати та дія і стан за знач. руйнуватися. - Глядіть [пане], щоб і такого не було: ви почали руйнувати наші хати, а хтось закінчить руйнування вашим палацом (Стельмах, І, 1962, 421); Жовтень відкрив епоху антиколоніальних революцій, руйнування всієї системи національно-колоніального поневолення (Ком. Укр., II, 1967, 43); Руйнування грунту водою і вітром прийнято називати ерозією (Колг. Укр., 3, 1956, 39); Дух руйнування був противний його істоті, і з ним він не міг примиритися ні на одну хвилину (Тют., Вир, 1964, 391); // Результат цієї дії. За віщо ж зневага? Для чого немилі Братам наші щирі жадання? Кого ми чіпали, кому причинили Неволю, біду, руйнування? (Стар., Вибр., 1959, 8); Війна принесла радянському народові незліченні біди, нечувані руйнування (Цюпа, Україна.., 1960, 76).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | руйнування | руйнування |
Родовий | руйнування | руйнувань |
Давальний | руйнуванню | руйнуванням |
Знахідний | руйнування | руйнування |
Орудний | руйнуванням | руйнуваннями |
Місцевий | на/у руйнуванні | на/у руйнуваннях |
Кличний | руйнування | руйнування |