пізненько
ПІЗНЕНЬКО, розм. Присл. до пізненький. Раз увечері пізненько, Як мати заснула, Вийшла слухать соловейка, Мов зроду не чула (Нар. лірика, 1956, 235); - Княжий післанець [посланець] прибув пізненько - наші післанці далеко скоріше ходять (Фр., VI, 1951, 50); [Яків:] Бариня наша благородна душа. [Мокрина:] Куди ж їй до пана? Як помер пан, як була заюрила?.. Охаменулася, та пізненько (Кроп., II, 1958, 408).