притупати
ПРИТУПАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Те саме, що прийти 1. - Ми з товаришем до вас, рибонько, за великим ділом притупали, - почина до неї прикочуватись Назарко (Вовчок, VI, 1956, 294); Юхим Боринець запізнився. Він притупав, коли вже поїзд рушив (Чорн., Визвол. земля, 1950, 215); * Образно. До діда притупали спогади-спогади... Дочка десь і в нього ж отака (Головко, І, 1957, 210).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притупаю | притупаємо |
2 особа | притупаєш | притупаєте |
3 особа | притупає | притупають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | притупав | притупали |
Жіночий рід | притупала | |
Середній рід | притупало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притупаймо | |
2 особа | притупай | притупайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | притупавши |