прибавка
ПРИБАВКА, и, ж., розм. 1. Дія за знач. прибавити, прибавляти 1 і прибавитися, прибавлятися1 1. [Соцький:] Чи не чували, ваше благородіє, чого-небудь нащот [щодо] прибавки землі? (Кроп., II, 1958, 488); // Те, що прибавляють, що прибавилось до чого-небудь. Кориться б уже й кориться писареві волосному було. Писав би це там коло нього й писав. Ніт же! Треба покомизитися було, прибавки просить (Тесл., З книги життя, 1949, 143); Дуже відчутну прибавку до заробітної плати одержують трудящі від скасування податків (Ком. Укр., 1, 1962, 28); При сучасних потужних і високопродуктивних установках і технологічних комплексах кожен зекономлений день у будівництві дає істотну прибавку у виробництві найважливіших видів продукції (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 182).
^ Прибавка врожаю, с . г. - міра збільшення врожайності якої-небудь сільськогосподарської культури. Внесення фосфатшлаку в окремі роки дає прибавку врожаю 8-10 центнерів на гектар (Хлібороб Укр., 11, 1969, 10).
2. Те саме, що добавка 2. Оп'янів від їжі Данько . Сидів, і аж похитувало його. Мусив передихнути перше, ніж братися за прибавку (Гончар, Таврія, 1952, 74).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прибавка | прибавки |
Родовий | прибавки | прибавок |
Давальний | прибавці | прибавкам |
Знахідний | прибавку | прибавки |
Орудний | прибавкою | прибавками |
Місцевий | на/у прибавці | на/у прибавках |
Кличний | прибавко | прибавки |