писемний
ПИСЕМНИЙ, а, е. 1. Виражений за допомогою графічних знаків; написаний. Серед джерел вивчення історії мови головними є два: писемні пам'ятки й живі народні говірки (Вісник АН, 1, 1971, 69).
2. Признач. для писання, який служить для письма. Удвох вони йшли до монастиря, до писемної палати, де ченці переписували книги (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 415); У кімнаті майже порожньо. Великий писемний стіл і шафа з книжками - з одного боку, ліжко і столик-шафа для їжі, з другого (Собко, Любов, 1935, 55).
3. Власт. пам'яткам писемності; книжний (перев. про мову). Науковий стиль менше за інші піддається впливу розмовної стихії. Він весь час твердо стоїть на позиціях писемного різновиду (Мовозн., XVIII, 2, 1963, 15); Писемна мова.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | писемний | писемна | писемне | писемні |
Родовий | писемного | писемної | писемного | писемних |
Давальний | писемному | писемній | писемному | писемним |
Знахідний | писемний, писемного | писемну | писемне | писемні, писемних |
Орудний | писемним | писемною | писемним | писемними |
Місцевий | на/у писемному, писемнім | на/у писемній | на/у писемному, писемнім | на/у писемних |