оторочувати
ОТОРОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОТОРОЧИТИ, рочу, рочиш, док., перех. Обшивати краї одягу, взуття і т. ін. яким-небудь іншим матеріалом для оздоблення; облямовувати; // перен. Оточувати, оповивати вузькою смугою чого-небудь. Село з.. вишневими садками облягло її [долину] узорчатою лиштвою, а чиста річка оторочує синьою гальонкою (Мирний, IV, 1955, 316); Спочатку зима лягла на вершинах гір, потім густою бахромою оторочила узгір'я і спустилася в долину (Чорн., Потік.., 1956, 3).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оторочую | оторочуємо |
2 особа | оторочуєш | оторочуєте |
3 особа | оторочує | оторочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оторочуватиму | оторочуватимемо |
2 особа | оторочуватимеш | оторочуватимете |
3 особа | оторочуватиме | оторочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | оторочував | оторочували |
Жіночий рід | оторочувала | |
Середній рід | оторочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оторочуймо | |
2 особа | оторочуй | оторочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | оторочуючи | |
Минулий час | оторочувавши |