неімущий
НЕІМУЩИЙ, а, е. Який не має достатніх засобів для існування, терпить нужду; бідний, нужденний. Ні одна з легалізованих партій в Росії, ні одна з ліберальних і демократичних партій.. не дала того, що дала партія робітничого класу, партія загнаних у підпілля неімущих пролетарів.. (Ленін, 20, 1950, 498); // у знач. ім. неімущий, щого, ч. Людина, яка не має достатніх засобів для існування; бідняк. Тільки збере [Наум] хоч трохи чого, так і роздає бідним та неімущим (Кв.-Осн., II, 1956,98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | неімущий | неімущі |
Родовий | неімущого | неімущих |
Давальний | неімущому | неімущим |
Знахідний | неімущого | неімущих |
Орудний | неімущим | неімущими |
Місцевий | на/у неімущому, неімущім | на/у неімущих |
Кличний | неімущий | неімущі |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неімущий | неімуща | неімуще | неімущі |
Родовий | неімущого | неімущої | неімущого | неімущих |
Давальний | неімущому | неімущій | неімущому | неімущим |
Знахідний | неімущий, неімущого | неімущу | неімуще | неімущі, неімущих |
Орудний | неімущим | неімущою | неімущим | неімущими |
Місцевий | на/у неімущому, неімущім | на/у неімущій | на/у неімущому, неімущім | на/у неімущих |