нарив
НАРИВ, у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес. Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (Рильський, Поеми, 1957, 258); У викладача румунської мови Мігалаке зробився нарив у горлі, і під час вступних іспитів [в гімназії] його заступив хтось інший (Вільде, Повнол. діти, 1960, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нарив | нариви |
Родовий | нариву | наривів |
Давальний | наривові, нариву | наривам |
Знахідний | нарив | нариви |
Орудний | наривом | наривами |
Місцевий | на/у нариві | на/у наривах |
Кличний | нариве | нариви |
нарити
НАРИТИ див. наривати4.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нарию | нариємо |
2 особа | нариєш | нариєте |
3 особа | нариє | нариють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нарив | нарили |
Жіночий рід | нарила | |
Середній рід | нарило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нариймо | |
2 особа | нарий | нарийте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наривши |