надійний
НАДІЙНИЙ, а, е. Який викликає повне довір'я, на якого цілком можна покластися. На посту зараз - Слава Лагутін, надійний комсомолець, якому Спартак не має підстав не довіряти (Гончар, Людина.., 1960, 16); // Який відповідає своєму призначенню. Далека, небезпечна путь, - Гей, не зважай, матросе! Та ж хвилі приязно гудуть. Міцні, надійні троси (Рильський, І, 1956, 108); // Який забезпечує досягнення мети; перевірений. Вже вона раз мирила Ткачуків з їхніми сусідами Кухтіями.. і наче ж після того було вжито надійних запобіжних заходів: курей, щоб не плутати (вони були причиною сварки), старанно пофарбовано (Гончар, Тронка, 1963, 89).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надійний | надійна | надійне | надійні |
Родовий | надійного | надійної | надійного | надійних |
Давальний | надійному | надійній | надійному | надійним |
Знахідний | надійний, надійного | надійну | надійне | надійні, надійних |
Орудний | надійним | надійною | надійним | надійними |
Місцевий | на/у надійному, надійнім | на/у надійній | на/у надійному, надійнім | на/у надійних |