нав'ючений
НАВ'ЮЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нав'ючити. Зворушливим було прощання Івана з солдатами, кожний з яких був нав'ючений салом, хлібом чи бочечкою вина (Галан, Гори.., 1956, 104); Дмитрик був йому [сторожеві] по плечі, а Коропов проти нього, та ще нав'ючений двома чемоданами, здавався просто велетнем (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 113).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нав'ючений | нав'ючена | нав'ючене | нав'ючені |
Родовий | нав'юченого | нав'юченої | нав'юченого | нав'ючених |
Давальний | нав'юченому | нав'юченій | нав'юченому | нав'юченим |
Знахідний | нав'ючений, нав'юченого | нав'ючену | нав'ючене | нав'ючені, нав'ючених |
Орудний | нав'юченим | нав'юченою | нав'юченим | нав'юченими |
Місцевий | на/у нав'юченому, нав'юченім | на/у нав'юченій | на/у нав'юченому, нав'юченім | на/у нав'ючених |