морок
МОРОК, у, ч. 1. Відсутність світла; темрява, темнота. Під вершинами діброви Морок падати почав (Щог., Поезії, 1958, 246); Повертаюсь до себе через морок довгих кімнат і хитаюсь, як п'яний (Коцюб., II, 1955, 261); У напівпідвальне приміщення вповзли сутінки, поступово переходячи в морок (Дмит., Розлука, 1957, 267); // Сутінок, присмерк. Передвечірній морок раптом розвіявся - промінь зниклого за містом сонця поклав ясну смугу на дахівку сусіднього будинку (Досв., Вибр., 1959, 243).
2. перен. Про що-небудь безвідрадне, безнадійне, сумне. Гуманістичні ідеї книги "Вепхіс ткаосані" [Руставелі] - самоцвітними літерами серед мороку середньовіччя заблискотіли! (Тич., III, 1957, 61); Завжди, коли приїжджала, вона вносила в хату Чорноусів пожвавлення, гомінку веселість. А тепер навіть вона не могла розвіяти мороку, що панував у батьківській хаті (Минко, Ясні зорі, 1951, 233).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | морок | мороки |
Родовий | мороку | мороків |
Давальний | морокові, мороку | морокам |
Знахідний | морок | мороки |
Орудний | мороком | мороками |
Місцевий | на/у мороці | на/у мороках |
Кличний | мороку | мороки |
морока
МОРОКА, и, ж., розм. Те саме, що клопіт 2; турбота (у 1 знач.). І розказать не можна, яка нам морока була з тією дитиною: цілісінький день і цілісіньку ніч кричить (Стор., І, 1957, 214); А скільки було мороки, коли стали шукати турбіну й генератора, принаджувати сторонніх майстрів, вчити своїх колгоспних (Ю. Янов., II, 1954, 168).
@ Морока його (її і т. ін .) знає - те саме, що Біс його (її і т. ін. ) знає (див. знати). [Пріська:] Таки й справді морока його знає, що воно за молодиця: і робить, і шанується, а все якимсь вовком позирає, як чуже (Вас., III, 1960, 98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | морока | мороки |
Родовий | мороки | морок |
Давальний | мороці | морокам |
Знахідний | мороку | мороки |
Орудний | морокою | мороками |
Місцевий | на/у мороці | на/у мороках |
Кличний | мороко | мороки |