лобатий
ЛОБАТИЙ, а, е. З великим опуклим лобом (про людину або тварину). Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли, похитують лобатими головами (Коцюб., І, 1955, 180); З печі на лежанку спустився, нарешті, сам Василько, білоголовий, лобатий карапуз (Гончар, II, 1959, 141); // у знач. ім . лобатий, того, ч. , розм . Те саме, що лобань 1. "Лобатим", чи "лобком", дражнили у бурсі Демка Гречаного за його крутий лоб (Морд., І, 1958, 186).
^ Лобатий горб, геол ., - те саме, що Баранячий (льодовий) лоб (див . лоб). Місяць стояв праворуч, над Россю, якраз над тим лобатим горбом, на якому досі, уже впівголоса, співали дівчата (Ряб., Жайворонки, 1957, 63).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лобатий | лобата | лобате | лобаті |
Родовий | лобатого | лобатої | лобатого | лобатих |
Давальний | лобатому | лобатій | лобатому | лобатим |
Знахідний | лобатий, лобатого | лобату | лобате | лобаті, лобатих |
Орудний | лобатим | лобатою | лобатим | лобатими |
Місцевий | на/у лобатому, лобатім | на/у лобатій | на/у лобатому, лобатім | на/у лобатих |