кріпосник
КРІПОСНИК, а, ч., іст. Поміщик-реакціонер, що застосовував кріпосницькі методи експлуатації селянства. Тоді, в епоху «60-х років», сила кріпосників була надламана.. (Ленін, 1, 1948, 254); // перен., розм. Про жорстоку, деспотичну людину. Нерідко син ворогував з батьком, обзивав його.. «кріпосником-деспотом» (Мирний, І, 1949, 370).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кріпосник | кріпосники |
Родовий | кріпосника | кріпосників |
Давальний | кріпосникові, кріпоснику | кріпосникам |
Знахідний | кріпосника | кріпосників |
Орудний | кріпосником | кріпосниками |
Місцевий | на/у кріпоснику, кріпосникові | на/у кріпосниках |
Кличний | кріпоснику | кріпосники |