конвікт
КОНВІКТ, -а, ч., іст. 1. Гуртожиток при навчальних (перев. духовних католицьких) закладах. 2. Загальний стіл у вищих навчальних закладах, а також учні . які утримуються за рахунок скарбниці або за малу плату.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конвікт | конвікти |
Родовий | конвікта | конвіктів |
Давальний | конвіктові, конвікту | конвіктам |
Знахідний | конвікт | конвікти |
Орудний | конвіктом | конвіктами |
Місцевий | на/у конвікті | на/у конвіктах |
Кличний | конвікте | конвікти |