зносини
ЗНОСИНИ, син, мн. 1. Взаємні стосунки, спілкування. - Поїду на село і спробую, що вийде з того, що там житиме інтелігентна людина у повсякчасних близьких зносинах з народом (Гр., II, 1963, 26); В XVI ст. значно розвинулись торгові зносини Російської держави із Сходом і Заходом (Іст. СРСР, І, 1957, 144).
2. розм. Зв'язок між людьми на відстані за допомогою певних засобів. З Алупкою і Ялтою зносини, здається, не щоденні і їздити треба на лінейці [лінійці] (Л. Укр., V, 1956, 246); Вона [мжичка] обняла всі садиби, ліси, переліски й левади, заказавши зносини села із селом аж до перших морозів (Епік, Тв., 1958, 425).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зносини | |
Родовий | зносинин | |
Давальний | зносинам | |
Знахідний | зносини | |
Орудний | зносинами | |
Місцевий | на/у зносинах | |
Кличний | зносини |