змарнувати
ЗМАРНУВАТИ, ую, уєш, перех. Док. до марнувати. - А шануйте,- обзиваюся до синів,- шануйте старого батька! Не прогайнував нічо [нічого], не змарнував, але ще придбав та й вам передав (Март., Тв., 1954, 209); [Годвінсон:] Сей чоловік вже змарнував талант, розтринькав, мов п'яниця (Л. Укр., III, 1952, 79); Змарнуєш силу на той ліс, а воно, може, й пропаде все... (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 15); Як безглуздо вона змарнувала свої найкращі літа! (Руд., Остання шабля, 1959, 38).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змарную | змарнуємо |
2 особа | змарнуєш | змарнуєте |
3 особа | змарнує | змарнують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | змарнував | змарнували |
Жіночий рід | змарнувала | |
Середній рід | змарнувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змарнуймо | |
2 особа | змарнуй | змарнуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | змарнувавши |