звичайність
ЗВИЧАЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до звичайний. Почуття звичайності спливало геть. На посадку пішов Валерій із великими змінами в душі й серці (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 103); В найбуденнішій звичайності справ, розмов, жартів вона завжди могла розпізнати ту мрію, яка привела її сюди, до інженера Коваля. (Собко, Срібний корабель, 1961, 194); - Словом, ви не романтик? - Люблю, грішник, звичайність. У кожній підкресленій незвичайності я бачу щось фальшиве... позолочене... (Мур., Свіже повітря.., 1962, 6); Боярська служба.. поважала Максима Беркута за його звичайність і розсудливість (Фр., VI, 1951, 11); Терлецька питала в Балабухи про його батька й матір, так собі, для звичайності (Н.-Лев., III, 1956, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звичайність | звичайності |
Родовий | звичайності, звичайности | звичайностей |
Давальний | звичайності | звичайностям |
Знахідний | звичайність | звичайності |
Орудний | звичайністю | звичайностями |
Місцевий | на/у звичайності | на/у звичайностях |
Кличний | звичайносте | звичайності |