затужавілий
ЗАТУЖАВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до затужавіти. Петро мчав вулицею не оглядаючись, ступав по затужавілих перед вечором калюжах (Хижняк, Килимок, 1961, 66); // у знач. прикм. Зашипів затужавілий пісок під човнами, і два човни.. тихо полинули по воді (Н.-Лев., І, 1956, 54); Паморозь на деревах і свіжа пороша по затужавілому насту на глибоких снігах виблискувала так, що дивитися було боляче (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 720).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затужавілий | затужавіла | затужавіле | затужавілі |
Родовий | затужавілого | затужавілої | затужавілого | затужавілих |
Давальний | затужавілому | затужавілій | затужавілому | затужавілим |
Знахідний | затужавілий, затужавілого | затужавілу | затужавіле | затужавілі, затужавілих |
Орудний | затужавілим | затужавілою | затужавілим | затужавілими |
Місцевий | на/у затужавілому, затужавілім | на/у затужавілій | на/у затужавілому, затужавілім | на/у затужавілих |
затужавіти
ЗАТУЖАВІТИ, іє. Док. до тужавіти. Земля, затужавіла, на деревах з'явився сніговий мох (Збан., Курил. о-ви, 1963, 194); За ніч затужавіли калюжі.., і коні сковзаються, спотикаються на слизькому льоду (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 601); * Образно. Серце затужавіло, зробилося, як криця, і болить, і болить, і не перестає (Вас., І, 1959, 109); Сергійова душа захолола і затужавіла, мов цей бетон (Гур., Друзі.., 1959, 76).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затужавію | затужавіємо |
2 особа | затужавієш | затужавієте |
3 особа | затужавіє | затужавіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затужавів | затужавіли |
Жіночий рід | затужавіла | |
Середній рід | затужавіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затужавіймо | |
2 особа | затужавій | затужавійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затужавівши |