жабник
ЖАБНИК, а, ч., зневажл. Прізвисько людини, яка бовтається або плаває у неглибокій воді, де багато жаб. [Рябина:] Чекайте.. Чекайте, жабники! Я вам дам! (Фр., IX, 1952, 399); А капітани - справжні морські вовки, хоч і звав їх несвідомий обиватель жабниками (Ю. Янов., II, 1958, 196).
ЖАБНИК, у, ч. (Filago L .). Багаторічна трав'яниста рослина родини жовтцевих, що росте на берегах річок, луках і цвіте жовтим цвітом; використовується в медицині як протицинготний засіб; жовтець-пшінка.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жабник | жабники |
Родовий | жабника | жабників |
Давальний | жабникові, жабнику | жабникам |
Знахідний | жабника | жабників |
Орудний | жабником | жабниками |
Місцевий | на/у жабнику | на/у жабниках |
Кличний | жабнику | жабники |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жабник | жабники |
Родовий | жабнику | жабників |
Давальний | жабникові, жабнику | жабникам |
Знахідний | жабник | жабники |
Орудний | жабником | жабниками |
Місцевий | на/у жабнику | на/у жабниках |
Кличний | жабнику | жабники |