діватися
ДІВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ДІТИСЯ, дінуся, дінешся; наказ, сп. дінься; док. 1. Безслідно, несподівано і т. ін. зникати, переміщатися. Де ж човен дівався; де плавле [плаває] мій мілий? (Греб., І, 1957, 83); Все йде, все минає - і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Шевч., І, 1951, 75); // Ховатися, рятуючись від кого-, чого-небудь. - Дивишся та лупаєш очима, і не знаєш, куди від них [циган] дітись (Кв.-Осн., II, 1956, 15); А туман, неначе ворог, Закриває море.. І тьмою німою Оповиє тобі душу, Й не знаєш, де дітись (Шевч., II, 1953, 178).
@ Ніде (нікуди, нема куди) діватися (дітися) - не мати ніякого виходу з прикрого становища, кращої перспективи на що-небудь. Всі кажуть: треба заплатить. Віддав я копу - ніде дітись... Та вже ж було на що й дивитись (Гл., Вибр., 1957, 81); - Думаєш, туди [на заробітки] люди йдуть щастя шукати? Ідуть, як уже край прийде, як ніде вже дітись (Головко, II, 1957, 422).
2. Знаходити собі місце, притулок. - Де ми будем діватися з нашими.. сльозами, ..де притулимося, аби нам тепло було?! (Стеф., III, 1954, 233).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | діваюся | діваємося |
2 особа | діваєшся | діваєтеся |
3 особа | дівається | діваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | діватимуся | діватимемося |
2 особа | діватимешся | діватиметеся |
3 особа | діватиметься | діватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дівався | дівалися |
Жіночий рід | дівалася | |
Середній рід | дівалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | діваймося | |
2 особа | дівайся | дівайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | діваючись | |
Минулий час | дівавшись |