дивак
ДИВАК, а, ч. Той, хто своєю поведінкою і вчинками викликає здивування. І тепер є такі поодинокі диваки серед людей, які вміють володіти пером і уявляють, що вони особисто дещо становлять собою.. (Ленін, 29, 1951, 41); Доктор Гук, адвокат, старий холостяк і дивак, відомий у околиці тим, що в ресторан чи кафе приносив з собою свою ложечку (Вільде, Сестри.., 1958, 182).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дивак | диваки |
Родовий | дивака | диваків |
Давальний | дивакові, диваку | дивакам |
Знахідний | дивака | диваків |
Орудний | диваком | диваками |
Місцевий | на/у диваку, дивакові | на/у диваках |
Кличний | дивакаче | диваки |